Везде небо – как небо! Люди – как люди! (с) Джубей Кибагами
- Та заспокойся, Каліне! З ніг зіб'єш!
- Муррр! – чорний одноокий кіт, худющий, але великий, терся об ноги хлопчика.
- Дай я дістану її! Та що ж це таке?!
- Мр-мяууууу!
- Та на! На!
Немаленька рибина з'явилася з пакунка і полетіла на стару діжку, кіт стрибнув слідом.
- Не крутися, Калін! Їж спокійно! Я почекаю.
Хлопцю було 10 років. Великі карі очі стежили за котом, поки хлопець мив руки у річці. Закінчивши миття, він витер руки об пакунок і дістав з-за пазухи морську свинку, всадив на перекинуту стару скриню. Посвистів у крону дерев і п'ятірко синичок прилетіло на той клич.
- Калін, Генріх, Сюзі, Магда, Розен, Дерік, Курт... Що ж! – обличчя малого в ту хвилину придбало, наче у дорослого, серйозний і врівноважений вираз. – Усі на місці! Тож почнемо! Сьогоднішнє читання стосуватиметься, перш за все теми прощення!
Він став на камінь і дістав з гамана, що висів у нього через плече по діагоналі, Святе Письмо. Показав принишклому котові, морській свинці, іншим слухачам. Ті уважно стежили за діями малого. Той набрав солідного вигляду, розправивши плечі, і відкрив книжку, де лежала закладка. І вже набрав подиху у груди, щоб почати читання.
- Та він не зрозумів минулого разу! – долинули голоси.
- Всиплемо йому ще раз, коли він не розрізняє території.
Кіт зашипів і стрибнув з діжки, вигнувши спину. Хлопець перелякано зиркнув у бік голосів. що наближалися, притискаюси до себе книгу. Хутко сховав до гамана і поспішив до морської свинки.
- Ну, привіт!
- Доброго дня, хлопці!
Хлопців було четверо, приблизно того ж віку, що і перший хлопчик.
- Ти, тупий чи як?
- Я просто...
- Ми знаємо! Пришелепкуватий синочок священника, який тренується на всяких тварюках типу драного кота, якого ми ніяк добити не можемо!
- Не смійте його чіпати, він же...
Удар не дав договорити кароокому малому і він впав в траву, зойкнувши. Розбишаки кинулися за котом, та той рвонув так, що тільки його й бачили!
- Тікай, Каліне! Тікай!
- Ах, ти ж, бовдур! Бий його хлопці.
- Ні, заждіть, будь ласка!
Та ніхто не слухав малого проповідника, стали лупцювати ногами, а він лиш зігнувся, щоб закрити собою свою морську свинку Генріха, і, стиснувши зуби, зносив побої.
- Він ще й не вищить! Ви гляньте, герой! На тобі!
В очах поплило зеленим. Один з бешкетників вдарив каменем по голові, жертва не скрикнула знову, хоча червона цівка бризнула на траву.
- Ну, все! Ти нас розізлив. Заб'ємо його камінням, щоб не водився з демонічним котом! – пролунав над головою особливо неприємний писклявий голос.
- Схаменіться, Калін – не демонічний! Він нещасна істота!
- О! Знову заговорив! Зараз виберу камінь побільше! – сказав один, якого вважали головним, роздивляючись навкруги... недалеко лежав немаленький круглий річковий камінь. – Тепер можеш молитися! Тримайте його, хлопці!
- Слухаємося, отамане!
Втрьох навалилися на нещасного, тримаючи, поки "отаман" підбирав камінь.
- Захищайся! – пролунав над ним впевнений дитячий голос.
- Що? Ти хто такий? Знаєш, хто ми...
- Захищайся!
Отаман випростався, посміхаючись. Перед ним з дерев'яним мечем стояв його супротивник у грубих полотняних штанях і широкій незаправленій сорочці, розшитій червоними візерунками біля комірця.
- Що? Гляньте, шановні панство! Це ж не хлопець! Дурнеча з дерев'яним мечем! Ще й штани натягла!
- Захищайся, вчетверте не стану повторювати!
- Ой-ой! Червоноволосе... – отаман замовк, поглянувши у крижано-блакитні очі дівчинки з повним рішучості поглядом. – Добре! Доведеться тебе остригти, щоб сміялися всі навколо.
З цими словами він витяг з кишені і розіклав складного ножа.
- Кричи, дурнеча, несамовитіше і можливо ми відпустимо тебе з пасмами.
- Моє ім'я Абелла! Лицар у сьомому коліні. І я не злякаюся жалюгідного волоцюгу!
Верхівка макета меча зникла в сліпучому сонячному сяйві раніше, ніж отаман встиг щось зрозуміти.
Далі буде...
ПС: а то тут надійшла інфа, що я нічого не пощу...
Терпіть-читайте %)
- Муррр! – чорний одноокий кіт, худющий, але великий, терся об ноги хлопчика.
- Дай я дістану її! Та що ж це таке?!
- Мр-мяууууу!
- Та на! На!
Немаленька рибина з'явилася з пакунка і полетіла на стару діжку, кіт стрибнув слідом.
- Не крутися, Калін! Їж спокійно! Я почекаю.
Хлопцю було 10 років. Великі карі очі стежили за котом, поки хлопець мив руки у річці. Закінчивши миття, він витер руки об пакунок і дістав з-за пазухи морську свинку, всадив на перекинуту стару скриню. Посвистів у крону дерев і п'ятірко синичок прилетіло на той клич.
- Калін, Генріх, Сюзі, Магда, Розен, Дерік, Курт... Що ж! – обличчя малого в ту хвилину придбало, наче у дорослого, серйозний і врівноважений вираз. – Усі на місці! Тож почнемо! Сьогоднішнє читання стосуватиметься, перш за все теми прощення!
Він став на камінь і дістав з гамана, що висів у нього через плече по діагоналі, Святе Письмо. Показав принишклому котові, морській свинці, іншим слухачам. Ті уважно стежили за діями малого. Той набрав солідного вигляду, розправивши плечі, і відкрив книжку, де лежала закладка. І вже набрав подиху у груди, щоб почати читання.
- Та він не зрозумів минулого разу! – долинули голоси.
- Всиплемо йому ще раз, коли він не розрізняє території.
Кіт зашипів і стрибнув з діжки, вигнувши спину. Хлопець перелякано зиркнув у бік голосів. що наближалися, притискаюси до себе книгу. Хутко сховав до гамана і поспішив до морської свинки.
- Ну, привіт!
- Доброго дня, хлопці!
Хлопців було четверо, приблизно того ж віку, що і перший хлопчик.
- Ти, тупий чи як?
- Я просто...
- Ми знаємо! Пришелепкуватий синочок священника, який тренується на всяких тварюках типу драного кота, якого ми ніяк добити не можемо!
- Не смійте його чіпати, він же...
Удар не дав договорити кароокому малому і він впав в траву, зойкнувши. Розбишаки кинулися за котом, та той рвонув так, що тільки його й бачили!
- Тікай, Каліне! Тікай!
- Ах, ти ж, бовдур! Бий його хлопці.
- Ні, заждіть, будь ласка!
Та ніхто не слухав малого проповідника, стали лупцювати ногами, а він лиш зігнувся, щоб закрити собою свою морську свинку Генріха, і, стиснувши зуби, зносив побої.
- Він ще й не вищить! Ви гляньте, герой! На тобі!
В очах поплило зеленим. Один з бешкетників вдарив каменем по голові, жертва не скрикнула знову, хоча червона цівка бризнула на траву.
- Ну, все! Ти нас розізлив. Заб'ємо його камінням, щоб не водився з демонічним котом! – пролунав над головою особливо неприємний писклявий голос.
- Схаменіться, Калін – не демонічний! Він нещасна істота!
- О! Знову заговорив! Зараз виберу камінь побільше! – сказав один, якого вважали головним, роздивляючись навкруги... недалеко лежав немаленький круглий річковий камінь. – Тепер можеш молитися! Тримайте його, хлопці!
- Слухаємося, отамане!
Втрьох навалилися на нещасного, тримаючи, поки "отаман" підбирав камінь.
- Захищайся! – пролунав над ним впевнений дитячий голос.
- Що? Ти хто такий? Знаєш, хто ми...
- Захищайся!
Отаман випростався, посміхаючись. Перед ним з дерев'яним мечем стояв його супротивник у грубих полотняних штанях і широкій незаправленій сорочці, розшитій червоними візерунками біля комірця.
- Що? Гляньте, шановні панство! Це ж не хлопець! Дурнеча з дерев'яним мечем! Ще й штани натягла!
- Захищайся, вчетверте не стану повторювати!
- Ой-ой! Червоноволосе... – отаман замовк, поглянувши у крижано-блакитні очі дівчинки з повним рішучості поглядом. – Добре! Доведеться тебе остригти, щоб сміялися всі навколо.
З цими словами він витяг з кишені і розіклав складного ножа.
- Кричи, дурнеча, несамовитіше і можливо ми відпустимо тебе з пасмами.
- Моє ім'я Абелла! Лицар у сьомому коліні. І я не злякаюся жалюгідного волоцюгу!
Верхівка макета меча зникла в сліпучому сонячному сяйві раніше, ніж отаман встиг щось зрозуміти.
Далі буде...
ПС: а то тут надійшла інфа, що я нічого не пощу...
Терпіть-читайте %)
-
-
25.01.2011 в 01:59треба було тебе ще раніше розворушити!! *г*
Дуже зацікавило оповідання! *___*
Здогадуюся, що воно стосується Мирабелли =)
Та це ще більш інтригує! Чекаю продовження! *___*
-
-
25.01.2011 в 09:47Добре, діти, добре! (с) ТНМК
Здогадуюся, що воно стосується Мирабелли =)
З чого така думка-то? =)
Та це ще більш інтригує! Чекаю продовження! *___*
Постараюся оперативніше спрацювати.
Бо замисел саме купа міні розповідей, ще й побитих на 2-4 частини.